Сьогодні наша громада попрощалася з захисником, справжнім патріотом України, солдатом ЛЕГУШЕМ Сергієм Леонідовичем.

Сергій  народився 7 червня 1986 року в селі Михайлівка, Олександрівського району Кіровоградстької області. Дитячі та юнацькі роки пройшли в рідному селі. Закінчив 9 класів  Михайлівської  загальноосвітньої  школи. Потім  навчався в Олександрівському училищі за фахом – кухар.По закінченню навчання працював помічником кухара,  потім працював  на мясокомбінаті в місті Київ.

На роботі сумлінно виконував  свої обов’язки, допомагав колегам та ділився досвідом. Його поважали за чесність, відповідальність та  людяність. Мав багато планів та мрій, але клята війна все змінила…

 З 27 травня 2022 року  Сергій Легуш  добровільно вступив до лав ЗСУ. Пройшов військове навчання,  ніс службу в районах активних бойових дій, був у найгарячіших точках.  Проходив службу  такелажником  III евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно- відновлюваного батальйону військової частини А 4674 . Проходив навчання в Німеччині для підвищення професійної підготовки  та отримав відзнаки. Був надійним побратимом, людиною честі.     Під час служби отримав поранення , пройшов лікування та реабілітацію і знову повернувся на передову.

За мужність і відданість службі був нагороджений  почесним нагрудним знаком  Головнокомандувача ЗСУ –  «Золотий Хрест».

 Сергій Легуш довгий час вважався зниклим безвісти, рідні вірили, чекали… але дива не сталося.

Загинув 2 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі східної околиці села Воздвижівка Покровського району Донецької області.

     Провести мужнього сина України, земляка, воїна –захисника, відданого патріота України прийшли найближчі та найрідніші люди, друзі, односельці.     За наш спокій, за мир в Україні  Сергій  заплатив найдорожчою ціною – своїм життям.

     Розділяємо  непоправне горе з рідними і близькими Сергія.  Схиляємо в пошані голови перед світлою пам’яттю нашого Захисника, гідного сина незламного українського народу.

     Церемонія поховання зібрала численну скорботну громаду. На його  честь пролунали залпи військового салюту. Тепер він  – навіки з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо – жовтий стяг.  

   Вічна пам’ять Герою!    Шана та доземний уклін!