Після довгих місяців болісного чекання, надії й пошуків підтвердилася найтяжча звістка. За результатами ДНК-експертизи встановлено загибель нашого земляка — Бондаренка Артема Олександровича, 09 серпня 1991 року народження, жителя села Нова Осота, який із 28 травня 2025 року вважався зниклим безвісти.

Артем був випускником Олександрівського ліцею №2. Працював у Києві, але коли ворог прийшов на українську землю, не зміг залишитися осторонь. Із перших днів повномасштабного вторгнення допомагав як волонтер, а згодом став до лав Збройних Сил України.

Він пройшов шлях бойового медика, рятуючи побратимів, а згодом став пілотом-розвідником. Виконував бойові завдання у складі 67 окремої механізованої бригади на найважчих напрямках — Донеччині, Курщині та Сумщині.

Свій останній бій Артем прийняв поблизу населеного пункту Воскресенка Волноваського району Донецької області.

Він належав до покоління українців, яке не чекало, поки хтось інший захистить Батьківщину. Людина активної громадянської позиції, небайдужий, сміливий, відданий своїм переконанням — він зробив свій вибір свідомо й до кінця залишився вірним Україні.

Сьогодні ми схиляємо голови перед його жертовністю та дякуємо за життя, віддане за свободу нашої держави.

Щирі співчуття рідним, близьким, друзям, побратимам та всім, хто знав Артема. Світла пам’ять про нього житиме в серцях тих, заради кого він боровся.

Про дату, час та місце прощання із Захисником буде повідомлено додатково.

________

Прохання від родини

Артем мав власний світогляд і переконання. Тому рідні просять із повагою поставитися до його життєвого вибору й утриматися від традиційних християнських побажань на кшталт «Царство Небесне» чи «Земля пухом». Найкращою даниною його пам’яті будуть слова вдячності, шани та світла пам’ять про українського Воїна.