29 серпня в Олександрівці відбулася акція «Нашої надії журавлиний клич» в пам’ять про тих, хто відлетів назавжди, і як нагадування про тих, хто ще має повернутися.

На площі зібралися родини зниклих безвісти та полонених, рідні загиблих, ті, хто зараз чекає своїх військових із фронту, керівництво Олександрівської селищної ради, духовенство, громадські активісти. Люди приходили з портретами, прапорами, фотографіями, приносили улюблені речі рідних, військову форму. Кожен — зі своєю історією. Але сьогодні ці історії стояли поруч.

Золоті соняхи нагадували про тих, кого вже немає серед нас. Всі присутні приєдналися до Всеукраїнської акції «Стіл пам’яті». Кожен охочий міг написати на пам’ятній листівці ім’я свого полеглого захисника. Здавалося б, просто ім’я. Але за ним — чиєсь дитинство, родина, друзі, мрії, ціле життя..
На площі було запалено подвійне серце. В його центрі — вогники пам’яті за загиблими. Навколо — світло надії за тими, кого досі чекають. Два кола одного серця.

Особливо щемкою була «Хвилина чекання». Рідні називали імена тих, хто зник. Дату. Місце. Звертались до своїх воїнів – і відчували кожного.
Були пісні, вірші, слова родин. Виступали представники влади, служб, духовенства. Говорили просто —кожен намагався сказати те, що носить у собі.

А потім в Олександрівці пролунали автомобільні сигнали автопробігу єдності й надії. До заходу долучилися Кіровоградська АШ ТСО України та Олександрівський РСТК ТСОУ. Прапори України, прапори бригад, портрети наших захисників, автомобілі й мотоцикли. І підтримка від тих, хто зустрічав колону на вулицях.

Пам’ятаймо тих, хто загинув… Чекаємо на тих, хто зник… Віримо у тих, хто зараз на фронті. І поки ми можемо стояти поруч, називати імена, запалювати світло й говорити про своїх — надія живе.