Олександрівка виникла в першій половині XVII століття. У середині XVIII століття була споруджена церква. У грамоті, виданiй в 1785 році польським королем Станіславом Августом власнику Олександрівки Феліціану Пилявскому, вона вперше згадується як містечко.

У 1787 році Олександрівка перейшла у власність російського князя Г. Потьомкіна, що подарував її своєму родичу підполковнику Ф. Бжозовскому. А той, у свою чергу, продав містечко разом із кріпаками декільком поміщикам. Під час повстання декабристів 1825 року командир 27-ї кінно-артилерійської роти, що дислокувалася в Олександрівці, підполковник А. В. єнтальцев був членом Камянської управи Південного суспільства. За це він був засуджений на каторгу і відправлений у Сибір. Разом з ним на поселення виїхала і дружина — А. У. єнтальцева.

У 1855 році селяни Олександрівки, що входила тоді в Чигиринський повіт Київської губернії, протестуючи проти сваволі поміщиків, взяли активну участь у повстанні „киевская казаччина”.

У 1860 році в Олександрівці була відкрита перша церковнопарафіяльна школа.

Після реформи 1861 року самі родючі землі залишилися у поміщиків.

З розвитком капіталістичних відносин у 1839 році в містечку побудовано цукровий завод, а в середині XIX століття — тютюнова фабрика, пивоварний і два цегельних заводи. У 50-х роках XIX століття цукровий завод було взято в оренду і реконструйовано торговим домом Яхненко-Симиренко. Представники торгового дому почали закуповувати цукровий буряк не тільки в поміщицьких, але й у селянських господарствах Олександрівки.

Економічному розвитку містечка сприяло відкриття в 1876 році залізничного руху через станцію Фундукліївка, що назвали на честь київського цивiльного губернатора І. І. Фундуклія. На початку XX століття в Олександрівці, що з 1866 року стала волостним центром, функціонували заводи шипучих вод, пивоварний, цегельний, цукровий, вісім вітряних і п’ять кінних млинів, готель, шість постоялих дворів, дві казенні винні крамниці.

Через погані умови праці, мізерної зарплати,  тривалого робочого дня на цукровому заводі часто відбувалися робочі страйки (1874, 1902, 1905 роки). В другій половині XIX століття в Олександрівці стрімко зросла кількість єврейського населення. Відповідно до перепису 1897 року, з 4366 жителів містечка євреї складали 74 відсотка. Після падіння царизму в 1917 році на цукровому заводі створені профспілкова організація і фабзавком, що очолили боротьбу робітників за контроль над виробництвом. Селяни почали захоплювати поміщицькі землі і поділяти поміщицьке майно.