• Як підтвердити стаж, якщо немає трудової книжки чи записів у ній;
• Що треба знати при звільненні з роботи;
• Особливості прийняття спадщини у 2024 році.

Саме з такими питаннями на початку травня 2024 року зверталися клієнти пробації під час проведення консультування в Кропивницькому районному секторі №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області. Відповіді на всі питання надавав завідувач сектору “Олександрівське бюро правничої допомоги” – Владислав Явірський.

1. Як підтвердити стаж, якщо немає трудової книжки чи записів у ній

Підтвердження трудового стажу без звернення до суду

Якщо є письмові докази трудової діяльності

Підтвердити стаж можуть допомогти такі документи:

• довідки підприємства;
• виписки з наказів;
• особові рахунки та відомості на видачу зарплати;
• посвідчення та характеристики з місця роботи;
• трудові договори та угоди з відмітками про їх виконання;
• інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

З ними потрібно звертатися за місцем роботи, служби, навчання, до архівних установ.

Як доказ стажу можуть прийматися також членські квитки профспілок. Цими квитками підтверджуються ті періоди роботи, за які є позначки про сплату членських внесків.

Письмових доказів немає, але є свідки

Стаж роботи у такому випадку встановлюється на підставі показань двох і більше свідків, які знали заявника щодо спільної з ним роботи на одному підприємстві, установі, організації.

Свідчення приймаються при неможливості отримання документального підтвердження стажу у зв’язку з:

• військовими діями, аваріями, катастрофами;
• стихійними лихами та іншими надзвичайними ситуаціями;
• ліквідацією підприємства, установи, організації;
• відсутністю архівних даних з інших причин.

Щоб підтвердити стаж на підставі показань свідків, потрібно звертатися до Пенсійного фонду (постанова КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній»).

У випадку підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків, свідки мають надати уповноваженій особі пенсійного фонду такі документи:

• паспорт;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків;
• трудову книжку.

Підтвердження стажу роботи на непідконтрольних Уряду України територіях

У цьому випадку стаж роботи підтверджується показами свідків.

Якщо потрібні дані з 01.07.2000 року, то можна звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України для отримання витягу з Реєстру застрахованих осіб через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду або скористатися Єдиним державним вебпорталом електронних послуг Порталу Дія.

Якщо підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на непідконтрольних Уряду України територіях, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували поза контролем Уряду України, в оточенні (блокуванні), і у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій (за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Якщо людина вела особисте селянське господарство і сплачувала страхові внески

Періоди роботи зараховуються на підставі платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ, інших документів про сплату страхових внесків або інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Якщо людина ФОП і сплачувала страхові внески

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності).

У випадку застосування спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

А також даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Зарахування стажу засуджених

Період роботи засуджених зараховується до стажу роботи за умови підтвердження платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами щодо поштових переказів, іншими документами про сплату страхових внесків або інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), установи виконання покарань із зазначенням відомостей про те, що особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, або про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Коли звертатися до суду

Якщо Пенсійний фонд письмово відмовив у зарахуванні страхового стажу.

Підтвердження трудового стажу для призначення пенсії може відбутися на підставі рішення суду про визнання протиправним і скасування рішення Пенсійного фонду, зобов’язання вчинити певні дії.

Куди звернутись

До окружного адміністративного суду. Саме він розглядає справи, пов’язані з суперечками фізичних або юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Такі справи вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Вартість

Позивач у справах про визнання протиправним і скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії має сплатити судовий збір — 1211 грн. 20 коп. (підпункт 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

• Що треба знати при звільненні з роботи

Якщо працівник бажає звільнитися, він повинен знати певний алгоритм дій  при звільненні, на що йому потрібно звернути увагу, що робити у разі неправомірного звільнення та невиплати заробітної плати при звільненні.

Чинним законодавством передбачені підстави звільнення працівника:

• з ініціативи працівника (ст. 38-39 Кодексу законів про працю України);
• за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП);
• за ініціативи роботодавця (ст. 40-41 КЗпП).

Оформлення наказу про звільнення, розрахунок з працівником, виплата вихідної допомоги

У разі звільнення працівника  роботодавець має оформити  відповідний наказ (розпорядження), який повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю Кодексу законів про працю України,  та ознайомити працівника з таким наказом (розпорядженням) під його особистий підпис і видати копію наказу працівникові у день звільнення.

Обов’язок роботодавця провести розрахунок з працівником

Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у день звільнення, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець повинен у день звільнення виплатити не оспорювану ним  суму. Якщо працівник в день звільнення не працював, то така сума виплачується не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі призову роботодавця – фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий роботодавець – фізична особа повинен виконати свої обов’язки протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.

Виплата вихідної допомоги

У разі припиненні трудового договору з таких  підстав:

• відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;
• змін в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
• виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
• поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
• неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку;
• у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (призов або вступ працівника або роботодавця – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посад)  — у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
• внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника; розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника) вихідна допомога виплачується — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку;
• у разі припинення  повноважень посадових осіб, — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Видача трудової книжки при звільненні

Власник або  уповноважений  ним  орган  зобов’язаний  видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.  При затримці видачі  трудової  книжки  з  вини  власника  або уповноваженого ним   органу   працівникові   виплачується  середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день  звільнення  видається  наказ  і  вноситься запис до  трудової  книжки  працівника.  Раніше внесений запис про день звільнення  визнається  недійсним.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, власник або  уповноважений  ним  орган  в  цей  день надсилає йому поштове повідомлення  із  вказівкою  про  необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою  на  зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Якщо права порушені і звільнення є неправомірним —  як оскаржити?

У випадку, якщо трудові  права працівника порушені, і звільнення є неправомірним, то із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Позивачі за подання до суду позовної заяви про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Одночасно з прийняттям рішення про поновлення на роботі суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Незаконно звільнений працівник у судовому порядку може вимагати відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов’язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо роботодавець затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, яким визнано таке звільнення незаконним,  а не з дати винесення судом відповідного рішення.

Невиплата заробітної плати при звільненні

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у день звільнення або  якщо працівник в день звільнення не працював, не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок  виплати, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за шість місяців.

Отже, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком зі звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вирішення спору з приводу затримки розрахунку при звільненні можливе в позасудовому та судовому порядках.

Позасудовий порядок з приводу невиплати розрахунку при звільненні

Працівник має право звернутися з заявою до комісії по трудових спорах (КТС) (у разі її створення) для вирішення спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. КТС розглядає спір у присутності працівника протягом 10 днів з дня звернення та приймає рішення, яке підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом.

Сторони можуть оскаржити рішення КТС до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Якщо такої комісії немає або вона не створена – необхідно звертатися зі скаргою на роботодавця в територіальні відділення  Державної  служби з питань праці.

Судовий порядок

Якщо спір не вирішено в досудовому порядку, то  працівник має право звернутися до загального місцевого суду з позовною заявою  про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні за місцем знаходження підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача  у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Виплата заробітної плати в умовах воєнного стану

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Однак, звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці, не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідальність за затримання розрахунку при звільненні

У випадку порушення законодавства про працю передбачено адміністративну,  матеріальну, кримінальну відповідальність.

Адміністративна — відповідно до ст. 41 КУпАП, порушення термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств та ФОПів від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Матеріальна — відповідно до ст. 265 КЗпП України порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі тягне за собою накладення штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Кримінальна — відповідно до ст. 175 КК України безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства або ФОПів карається штрафом від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або позбавленням волі на строк до 2 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

При відмові роботодавця виплатити заробітну плату або інші виплати, працівник  має право  звернутися до прокуратури із заявою про невиплату заробітної плати та притягнення винних осіб до відповідальності.

• Особливості прийняття спадщини у 2024 році

30 січня 2024 року вступили в силу нові правила відкриття спадщини у період дії воєнного стану. 

Спадкування — це перехід прав та обов`язків (спадщини) від людини, яка померла (спадкодавця), до інших людей (спадкоємців). Законодавство передбачає два види спадкування: за заповітом або за законом.

Коли виникає право на спадкування

Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, тобто в день смерті особи або в день, з якого вона оголошується померлою.

Людина, у якої виникло право на спадкування, зокрема, може:

• прийняти спадщину;
• відмовитися від неї взагалі чи на користь іншої особи;
• нічого не робити  (не вчиняти юридично значимих дій щодо прийняття спадщини).

Місце та строк відкриття спадщини за оновленим законодавством

За загальним правилом спадкова справа відкривається незалежно від місця знаходження спадкового майна, місця проживання чи смерті спадкодавця.

30 січня 2024 року вступили в силу нові правила відкриття спадщини у період дії воєнного стану. Так, місцем відкриття спадщини тепер вважатиметься останнє місце проживання спадкодавця. Якщо ж останнє місце проживання спадкодавця невідоме, то місцем відкриття спадщини вважатимуть місце перебування або нерухомого майна чи його основної частини, або  рухомого, якщо нерухомості немає.

Скільки є часу, щоб подати заяву про спадщину до нотаріуса

6 місяців (до закінчення 6-ти місячного строку). За загальним правилом спадкоємець за цей час має звернутися до нотаріуса та подати заяву про прийняття спадщини чи відмови від неї.

Якщо спадкодавець помер на непідконтрольній території

У цьому випадку перед зверненням до нотаріуса для прийняття спадщини, необхідно встановити факт смерті.

Для цього потрібно звернутися до найближчого місцевого суду на підконтрольній території із відповідною заявою. Такі заяви мають розглядатися невідкладно з моменту подання до суду (на практиці від доби до трьох місяців, залежно від завантаженості суду). Після отримання рішення суду у найближчому відділі реєстрації актів цивільного стану видається свідоцтво про смерть.

На підставі свідоцтва про смерть спадкоємець може звернутися із заявою про відкриття спадщини до будь-якого нотаріуса незалежно від останнього місця проживання спадкодавця.

Скільки є часу, щоб подати заяву про спадщину, якщо спадкодавець помер на непідконтрольній території

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку та оформлення спадщини», який набрав чинності 30.01.2024 року зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки шість місяців, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи.

Що буде, якщо пропустити строк прийняття спадщини

Якщо спадкоємець протягом вищевказаного строку не подасть заяву про прийняття спадщини, він вважатиметься таким, що не прийняв її.

Поважні причини пропуску прийняття спадщини

Якщо у спадкоємця була поважна причина, через яку він попустив термін прийняття спадщини, він може звернутися до суду, який може визначити йому додатковий строк — 1-3 місяці.

Допомогу у зверненні до суду надає система безоплатної правничої допомоги, зокрема ВПО, людям з низьким доходом, дітям, учасникам бойових дій, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та іншим. Повний перелік категорій наведено у статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема такі:

• тривала хвороба спадкоємців;
• відбування покарання в місцях позбавлення волі;
• необізнаність спадкоємця про наявність заповіту;
• складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
• перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України.

Цей перелік не є вичерпним і кожна причина пропущеного строку розглядається судом індивідуально. Суд бере до уваги переважно письмові докази: довідки медичних установ про стан здоров’я та проходження курсу лікування; довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України; інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.

Однак спадкоємці повинні пам’ятати, що залежно від конкретних обставин справи суди можуть визнавати ті чи інші причини пропуску строку як поважними, так і такими, що не перешкоджали спадкоємцю звернутися із відповідною заявою в межах визначеного законом строку.

У разі недоведення існування цих обставин, спадкоємець ризикує отримати мотивовану відмову суду у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і втратити право на спадкування.

Також отримати консультацію можна:

Якщо ви потребуєте консультації юриста та роз’яснень ваших прав звертайтеся до системи безоплатної правничої допомоги за телефоном контакт-центру системи безоплатної правничої допомоги 0 800 213 103

Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Контактний центр працює в будні з 8:00 до 18:00.