Під час проведення весняних ветеринарних обробок та досліджень тварин, що належать особистим селянським господарствам району, періодично діагностують інфекційні хвороби, одна з яких – лейкоз великої рогатої худоби.

Лейкоз ВРХ – це хронічна інфекційна хвороба пухлинної природи, якою хворіють ВРХ, інші види ссавців та різні види птахів, основна ознака якої – злоякісне розростання клітин кровотворних органів з порушенням їхнього дозрівання, у результаті чого відбувається дифузійна інфільтрація органів цими клітинами, з’являються пухлини. Хвороба діагностується в багатьох країнах Європи, Америки, Африки та більшості регіонів України.

Під час розвитку хвороби у продуктивних тварин відбуваються зміни якісних характеристик молока і м’яса та накопичення в них шкідливих для організму тварин і людей продуктів обміну, які мають канцерогенну дію, тому вживати в їжу м’ясо або молочні продукти від хворої тварини категорично заборонено.

Збудником лейкозу ВРХ є онкогенний РНК-вірус з родини ретровірусів, який має близьку генетичну й антигенну спорідненість з вірусом Т-клітинного лейкозу людини типів 1 і 2 та Т-клітинного лейкозу мавп. Також, до вірусу лейкозу сприйнятливі вівці, кози, кролі, свині та менш сприйнятливі коні, коти, собаки, морські свинки, миші.

Джерелом збудника інфекції є заражені вірусом лейкозу тварини на всіх стадіях інфекційного процесу. Вірус виділяється з організму заражених тварин з кров’ю, молоком, слиною, іншими секретами й екскретами. Збудник передається при порушенні правил асептики та антисептики під час проведення різного роду маніпуляцій, осіменінні спермою, яка містить клітини крові, контактним шляхом, доїнні інфікованих та здорових тварин одним доїльним апаратом тощо. Не виключена можливість перезараження тварин певними кровососними комахами та внутрішньоутробно.

Діагноз на захворювання встановлюється виключно за результатами лабораторних досліджень проб крові, молока, молозива, патологічного матеріалу.

Молоко від корів, реагуючих на лейкоз використовується для корму тваринам та птиці після знезараження (пастеризація або кип’ятіння) в межах господарства.

Забороняється випасати хворих на лейкоз тварин разом із здоровими в загальних стадах; реалізовувати тварин з племінною та користувальною метою; використовувати бугаїв-плідників для парування корів і телиць; доїти одним доїльним апаратом корів, заражених та вільних від вірусу лейкозу ВРХ; використовувати одне родильне приміщення для хворих на лейкоз та здорових корів; використовувати молозиво хворих на лейкоз корів для напування телят, отриманих від здорових корів; використовувати хворих на лейкоз телиць для відтворення стада.

Для забезпечення стабільного епізоотичного благополуччя господарств щодо лейкозу необхідно дотримуватись вимог Інструкції з профілактики та оздоровлення ВРХ від лейкозу, затвердженої наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 21 грудня 2007 року № 21 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2008 року за № 12/14703, зокрема:

• чітке знання епізоотичної ситуації в кожному стаді;
• негайне виведення зі стада інфікованих вірусом лейкозу тварин та їх ізоляція з наступним забоєм;
• проведення вчасної ідентифікації та реєстрації тварин (з семиденного віку) тощо.