Горе …розпач та біль… Україна втрачає найкращих своїх синів.

Сьогодні Олександрівська громада зібралася, щоб провести  останнім шляхом гідного воїна, мужнього захисника України – військовослужбовця  ЗСУ Гончара Владислава Вікторовича.

Владислав народився 29 січня 2000 року в смт. Олександрівка. Дитячі роки пройшли в рідному селищі – навчався в Олександрівській загальноосвітній       школі №1. Закінчив Кіровоградський професійний ліцей.

 30 серпня 2019 року Владислав Гончар був  призваний на військову службу за контрактом. За самовіддану службу він неодноразово отримував грамоти за зразкове виконання обов’язків військової служби, успіхи у бойовій підготовці та  зразкову дисципліну,  готовність до виконання завдань,  пов’язаних  із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.  Його мужність,  незламність і відданість справі назавжди залишиться прикладом справжнього патріотизму.

03 травня 2025 року  загинув в м. Херсон,  під час виконання бойового завдання  Владислав  отримав травму несумісну з життям,   вірний військовій присязі, виявивши  незламну стійкість і мужність. Йому назавжди 25…

Розпорядженням  селищного голови на території Олександрівської громади оголошено День жалоби за загиблим  військовослужбовцем    ЗСУ Владиславом Гончаром.

Церемонія поховання зібрала численну скорботну громаду. На його  честь пролунали залпи військового салюту.

Тепер він – навіки з небесною вартою, а над його могилою навіки майорітиме синьо – жовтий стяг.

На жаль, словами важко загоїти у серці болючу рану втрати.  В цю гірку мить поділяємо горе із рідними  та близькими  та схиляємо голови в глибокій скорботі.  Пам’ять про Героя – нашого захисника, назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, побратимів, знайомих, односельців.

Ніколи не пробачимо російським окупантам.

Вічна пам’ять і слава Герою!

  Шана та доземний уклін!