Односельці зібрались для того щоб віддати шану тим , хто віддав життя щоб відстояти Україну, її державність та її незалежність!
Цей день -нагода для всіх у суспільстві разом зосередитись на пам’яті , шані та вдячності загиблих Захисників.
Сьогодні в цей пам’ятний день відбулось відкриття пам’ятного знаку нашому односельцю , нашому Захиснику, нашому Герою – СВИРІПІ ВІКТОРУ БОРИСОВИЧУ- зазначила староста с.Цвітне С.Ружичеве.
Свиріпа Віктор Борисович народився 19 вересня 1973 року у с.Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області . З 1980 по 1989 рр. навчався в Глодоській середній школі, де й отримав атестат про середню освіту . Після закінчення школи в 1990 р. вступив на навчання до Кіровоградської АШ Досаф, яку закінчив у 1991 р. й отримав кваліфікацію водія.
У 1992 р. був призваний на строкову службу до армії у м. Чернігів, де й ніс службу до 1993 р. Після армії повернувся в рідне село Глодоси та влаштувався на роботу в колективне господарство. У 1995 р. познайомився з майбутньою дружиною Наталією, одружився , а незабаром в сімї народився син Віталій. Через рік родиною переїхали на постійне місце проживання в с. Цвітне , батьківщину дружини. Влаштувався на роботу в фірму ТОВ «ОЛТО» різноробочим. У 1997 р. народилася донька Любов. У ТОВ «ОЛТО» Віктор Борисович пропрацював до 12 червня 2023, того самого дня , коли був призваний захищати Україну . Через місяць військової підготовки,був прийнятий до лав ЗСУ у 59 окрему мотопіхотну бригаду імені «Якова Гандзюка», з позивним «Дід».
Бригада захищала кордони на Донецькому напрямку. Під час служби отримав не одну контузію,лікувався,після реабілітації знову повернувся на фронт.
16 лютого 2024 р. під час запеклих боїв за населений пункт Первомайське Донецької області, з воїном був втрачений зв’язок. 17 лютого рідні отримали сповіщення про те, що Віктор Борисович зник безвісти. Пошуки давали надію на те ,щоб знайти воїна живим. Так тривало 8 місяців пошуків . Але у жовтні 2024 р. родина отримала страшну звістку, збіг ДНК. Родина нарешті змогла поховати героя ,який прийняв свій останній бій біля населеного пункту Первомайське Донецької області 16 лютого2024 р.
Для рідних у пам’яті він залишиться чудовим чоловіком люблячим батьком та дідусем ,гарним товаришем, який свій вільний час завжди проводив з родиною, полюбляв ходити на риболовлю та займатися домашніми справами пов’язаними з землеробством.
На заході була присутня представник благодійного фонду « Можемо разом»- Катерина Григорівна Бондаренко , яка висловила слова подяки ,шани та співчуття родині загиблого – Віктора Борисовича та побажала всім дочекатись як найшвидше – Перемоги!
Найменше ,що ми можемо зробити – це завжди пам’ятати та шанувати усіх, хто поклав життя за Україну ,за її сьогодення та майбутнє, за нас з Вами.
Дякуємо працівникам фірми «ОЛТО» , які з повагою та шаною відносяться до свого загиблого колеги. Дякуючи їх фінансовій підтримці – облаштували місце пам’яті нашому воїну.
Будемо ж гідними подвигу загиблих Захисників України! Слава Україні!
Героям Слава !
