В минулому 2023 році в Україні реєстрували у тварин захворювання Ку-лихоманка. І хоч описана хвороба була ще у 30-і роки минулого століття, – частіше чути про неї почали в останні роки.
Ку–лихоманка – це зоонозне інфекційне захворювання ВРХ, яке характеризується безсимптомним перебігом, короткочасним підвищенням температури тіла, абортами на різних періодах тільності (частіше в другому й третьому триместрах), метритами, пневмонією, плевритом, кон’юнктивітом, кератитом, ринітом, орхітом, маститами.
Збудник хвороби (Coxiella burnetti (заст. Rickettsia burnetii)) – є внутрішньоклітинним паразитом із вираженим тропізмом до тканин легень, плаценти та молочної залози. Паразитує лише в цитоплазмі клітин, має проникну клітинну стінку й утворює характерні, часто парні включення. Збудник стійкий до високих температур та сонячних променів. У молочних продуктах може зберігатися до 50 днів, у воді – 7 – 12 місяців, у свіжому м’ясі за температури 4°С – 30 днів, у замороженому – до 1 року, в солоному м’ясі – 6 місяців й більше, а в гноївці – до 12 місяців. Більшість застарілих і сучасних засобів дезінфекції інактивують збудник лише за 1 – 2 години.
Основний переносник-поширювач та резервуар збудника – кліщі. Інші представники домашніх жуйних, собаки, коти, гризуни, їжачки, дикі птахи та навіть рептилії також можуть бути джерелом інфекції для ВРХ. Носійство збудника в умовах природної інфекції може тривати від 2 місяців й до 3 років.
Зараження відбувається трансмісивно – через укуси кліщів, а ще аліментарно – через забруднені екскретами хворих тварин корми та воду, а за спільного утримання хворих і здорових тварин збудник Ку-лихоманки може передаватися навіть аерогенно й за прямого контакту.
Інфіковані тварини виділяють збудник у довкілля з секретом верхніх дихальних шляхів, кров’ю, фекаліями, сечею, слиною, спермою та молоком. Особливо сильно інфіковані оболонки плода і навколоплідна рідина, тому людина найчастіше заражається саме у разі надання допомоги під час отелень. Крім того, людина може заразитися і у разі контакту з контамінованою тваринною сировиною: м’ясо, шкіра, молоко.
Інкубаційний період становить найчастіше – 5 – 21 день. На початку розвитку хвороби будь-яких симптомів практично немає (безсимптомний період). Потім спостерігаються аборти, попередником яких найчастіше будуть: короткочасне підвищення температури тіла до 41–42°С, загальний пригнічений стан корови, зменшення споживання корму та різке зниження продуктивності. Після аборту практично завжди розвивається плацентит. Телята (в разі отелення в термін) народжуються слабкими, нежиттєздатними й часто гинуть у перший тиждень життя від бронхопневмонії з ознаками інтоксикації, септицемії, апатії, повної відсутності апетиту і діареєю.
У бугаїв-плідників до респіраторних проблем на додачу розвивається орхіт, а протягом року можливі неодноразові та короткочасні гарячкові стани.
Заходи специфічної профілактики та терапії не розроблені. Основні заходи контролю і профілактики Ку-лихоманки на фермах з утримання ВРХ застосовуються такі ж, як і у боротьбі з іншими заразними хворобами (закритий режим роботи, постійні заходи з дезінфекції, дератизації та дезінсекції, клінічні та лабораторні дослідження, дотримання правил особистої гігієни, робота в спецодязі, карантинування тварин тощо).
Кропивницьке районне управління
Головного управління Держпродспоживслужби
в Кіровоградській області